дзвіниця

1. Споруда у вигляді башти або стінки з прорізами для розміщення дзвонів (порівн. бефруа, гарізенда, гірландина, кампаніла). Може бути окремою будівлею або частиною християнського храму, здіймаючись над його стінами або нартексом. Д. у вигляді призматичної або циліндричної башти зводилася одноярусною або кількаярусною, кожний з яких мав великі прорізи, і звичайно увінчувалася пірамідальним дахом, шатром, шпилем або маківкою. У формі стінки з неоднаковими за розмірами прорізами для підвішування дзвонів різного тону надбудована над стіною храму називалась "настінною".

2. Майданчик із дзвонами, огороджена парапетом чи балюстрадою верхня площадка на споруді, де підвішені дзвони.

3. Споруда для підвішування дзвонів у вигляді масивної стінки з прорізами відповідних розмірів (синонім — "дзвін").